ТКАЧИК Петро Андрійович
ТКАЧИК Петро Андрійович
12.07.1996-05.10.205
Позивний «Пеха»
Молодший сержант, командир гармати 2 артилерійського розрахунку 2 артилерійського взводу артилерійської батареї 1 парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітрянодесантної бригади імені Січеславських Стрільців.
Народився Петро 12 липня 1996 року у селищі Івано-Франкове. Навчався у Івано-Франківській ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Івана Франка з 2002 по 2011 роки. У 2011–2014 роках здобував освіту в Художньому професійно-технічному училищі ім. Й. П. Станька.
У 2021 році закінчив Технологічний фаховий коледж Національного лісотехнічного університету України.
У 2017–2018 роках проходив службу у лавах Національної гвардії України (в/ч 4114).
У серпні 2021 року Петро одружився. Він був турботливим, надійним і люблячим чоловіком для своєї дружини Ілони.
27 квітня 2025 року в подружжя народився довгоочікуваний син Лукасик, який, на жаль, прожив лише три дні. Ця втрата стала глибоким болем для всієї родини…
Петро був добрим сином, люблячим онуком, племінником, братом і справжнім другом.
Його відрізняли доброта, щедрість, скромність, щирість і тепла усмішка. Завжди готовий допомогти — без вагань і відмов. Справжній патріот, який до кінця виконав свій обов’язок перед Батьківщиною.
Напередодні повномасштабного вторгнення Петро перебував за кордоном, але без вагань повернувся додому.
У грудні 2022 року отримав повістку і став до лав Збройних Сил України.
Служив на найгарячіших напрямках — Куп’янськ, Авдіївка, Покровськ.
Нагороди за час служби:
Нагрудний знак «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України (31.05.2024 р.)
Відзнака командира військової частини А1126 (06.12.2023 р.)
Героїчно загинув 5 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченко Покровського району Донецької області.
В Героя залишилась мати Вікторія, дружина Ілона, вітчим Роберто, батько Андрій та його дружина Катерина, бабусі Рая та Ольга, брати Андріан та Артем, сестра Олена з родиною, брат Петро з родиною, хресні батьки Ірина та Віктор, тітка Олена з родиною, а також рідні дружини — мама Галина, батько Ігор, сестра Владислава, бабуся Марія та дідусь Зеник.
Світла пам’ять Герою, який був гордістю і захистом для своїх близьких, друзів, побратимів та всієї громади.
Поховали Петра Ткачика на місцевому кладовищі у Сокільниках
